Дружба - простір вуличної культури

Лисичанськ , 2017
Тип: Урбаністична інтервенція
Стадія: реалізований
Автор(и): Роман Сах, Константин Кучабский, Віта Базан, Анастасія Парафенюк

Вперше нам вдалось провести проект за утопічною моделлю. Ми мали змогу приділити багато часу на незрозуміле для більшості дослідження місцевості, людей, потреб, відчуттів та внутрішніх вібрацій. У місті нам вдалося поєднати малоцінні за своєю суттю ресурси, синергія яких дала неймовірні результати. І справа тут не у створенні простору скейт-парку, а в процесах, які почали тут відбуватись. Це захоплює найбільше, хоча і непомітно на перший погляд! Закинутий безперспективний недобудований зал кінотеатру, який потребував колосальних фінансових вливань, перетворився, як ми вже встигли його назвати, в простір неформальної атлетичної культури. Всі мінуси перетворились на плюси. В адміністрації не було ідей щодо реконструкції простору, але було бажання залучати молодь до міських процесів. Вуличні спортсмени, які нищили бруківку і гранітні сходи неподалік кінотеатру "Дружба", не мали жодної інфраструктури для своїх активностей, але мали велику мрію. Ідея критого скейт-парку виникла одразу і знайшла відгук у всіх оточуючих. Це дуже незвичний формат роботи для нашої студії: ми не мали формального замовника, який одноосібно формує технічне завдання і затверджує його, а є екосистема з багатьох гравців, кожен з яких може долучатись, сприяти або перешкоджати. В такій системі дуже цікаво маневрувати та стратегувати. За тривалий час спостереження ти розумієш не тільки архітектуру простору, а й архітектуру відносин між людьми, починаєш відчувати настрої і реакції тих, для кого це робиш, навіть якщо вони ще про це не знають. Тим самим ти маєш змогу пропонувати рішення, які спричиняють непрямі ефекти на середовище та людей в ньому. Ми створювали цей проект не тільки на компах, а й безпосередньо на місці, очищаючи, малюючи і конструюючи простір; вели тривалі діалоги з волонтерами і місцевими, яким не байдуже їхнє місто, про можливості, ресурси і майбутнє в цілому.  Проектування в режимі онлайн допомагає краще відчути важливі нотки простору і процесів, які відбуваються. Під час роботи над проектом ми всі організовували локацію підсвідомо і формували її, навіть не думаючи про свій вплив. Ми спостерігали за простором. Це проявилося в дерев'яних конструкціях, прототипом яких були складені листи OSB, де всі відпочивали під час роботи над простором. Колонки і металеві конструкції, які ідентифікувались як лахміття, з допомогою банки фарби і чотирьох ламп перетворились на особливі сидіння, на яких ще зроблять не одне селфі і які, можливо, стануть символами цього простору. Найбільшою цінністю проекту стали діти 6-9 років, які на наступний після відкриття ранок сиділи під дверима скейт-парку зі старенькими самокатами та роликами і зустрічали нас радісними криками "Ура! Відкрито!".